Персик

tree6

Персик (Persika Mill.) належить до родини розових (Rosaceae Juss), підродини сливових (Pruniodeae Tocke). Охоплює шість видів, серед них персик звичайний (P. vulgaris Mill.), який зустрічається в середній Азії і на Кавказі. Вважається, що цей вид є предком майже в сих сортів персика (Рябов І.М.).

Дерева персика тепло- і світлолюбні, посухо- та жаростійкі, недостатньо зимостійкі, з високою енергією росту, збудливістю бруньок і пагоноутворювальною здатністю, скороплідні, недовговічні (плодоносять 12–20 років).

Сучасна культура персика є на всіх континентах, особливо у Північній Америці, Південній Європі, Південній Африці, Австралії, Японії. Тепер понад 30 країн світу вважають персик економічно важливою культурою. Головними виробниками плодів персика є Італія, США, Іспанія, Греція, Франція, Китай.

В Україні персик вирощують переважно у південних областях. Багаторічні спостереження в польових умовах засвідчують, що за умовною лінією Львів – Рівне – Київ – Харків – Донецьк дерева цієї культури раз на 8–10 років значно пошкоджуються взимку. Температура мінус 25–26ºС стає причиною вимерзання генеративних бруньок, а при мінус 30–32ºС дерева гинуть. Ці фактори обмежують вирощування персика в північних регіонах. Та все ж учені Інституту садівництва НААН України з урахуванням біологічних особливостей культури і співставлення їх з наявними природними умовами, розробили технологію, що дає змогу значно розширити ареал вирощування цієї культури.

Вчені багато років працюють над створенням більш морозостійких сортів персика. За цей період для умов Київщини було виведено низку зимостійких форм. Так, сорт Київський ранній, районований в Україні ще з 1954 року, і досі залишається одним з найбільш стійких до несприятливих умов перезимівлі. Сорт Новосілківський з підвищеною морозостійкістю проходить державне сортовивчення як один з найперспективніших. Відповідно стійкими до низьких температур є сорти Дніпровський, Лісостеповий, Улюбленець 2, Славутич, виведені в Національному ботанічному саду.

Персик – специфічна культура. Дерева швидко ростуть, їм властива сильна пагоноутворювальна здатність. Рано вступають у пору плодоношення: щеплені рослини плодоносять на 2–3 рік після садіння у сад, переважно на однорічних пагонах (приросту минулого року), значно менше – на букетних гілках. Саджанці, вирощені із насіння, дають плоди на 3–5 рік.

Квіткові бруньки закладаються з початку і до кінця літа на пагонах поточного року. У зимовий період вони швидко диференціюються у сортів з коротким періодом спокою. Більшість сортів персика самоплідні.

Плоди персика різні за формою – від круглих до видовжених, опушені або голі, за масою – від 50 до 200 г. Мають різне забарвлення – від зеленкувато-білого до оранжево-жовтого з червоним рум’янцем. М’якоть плоду від зеленкувато-білого, кремового до жовтого або темно-червоного забарвлення. Кісточки залежно від розміру плодів і сорту бувають різні за масою, прикріплені до м’якоті або вільні. Період споживання плодів персика у свіжому вигляді в Україні припадає на липень-серпень.

Плоди персика ціняться за своєрідний відмінний смак, а завдяки багатству біохімічного складу мають не лише дієтичне, а й лікувальне значення. Вони містять: сухих розчинних речовин 11,4–23,4%, цукрів 7,9–15,9%, кислот 0,4–1,3%, пектинових речовин 0,41–1,44%, лейкоантоціанів 32–448%, вітаміну С 5,8–19,7 мг на 100 г сирої речовини, а також вітаміни А, В, В2, Р, РР, зольні макро- і мікроелементи – калій, фосфор, кальцій, магній, залізо. Останні перебувають у плодах в легкозасвоюваній для людського організму формі і є адсорбентами. Це особливо важливо у складній екологічній обстановці – при забрудненості навколишнього середовища солями важких металів, підвищеної радіоактивності тощо.

Груша