Черешня

tree7

Перші згадки про черешню (Cerasus avium) датуються І–ІІІ ст. до н. е., але лише у VІ ст. в Європі було описано низку сортів.

В Україні черешню вирощують переважно на півдні. Для товарного виробництва сприятливі умови є у південному Придніпров’ї, Криму, Закарпатті, Придністров’ї, а для відносно морозостійких сортів і в більшості інших регіонів. Садівники-аматори вирощують на своїх ділянках різноманітні сорти черешні не лише в традиційних плодових зонах, а й далеко за їх межами. Ними зібрано багато сортів закордонної селекції (головним чином європейських та північноамериканських), не адаптованих до умов України. Проте навіть вони завдяки дбайливому догляду часто дають гарні результати.

Площі насаджень черешні в Україні за останні десятиліття, на жаль, скоротились більш ніж удвічі. Проте потенційні можливості цієї культури далеко не вичерпані. При достатньому забезпеченні черешневого саду поливною водою і високому рівні агротехніки в дослідному господарстві Інституту зрошуваного садівництва регулярно отримують по 20 т плодів з 1 га, в той час як середній показник по Україні складає лише 3,7 т/га (Держкомітет статистики України, 2010 р.).

Черешня цінується передусім за високі смакові якості плодів і ранній строк їх достигання. Високоякісні десертні плоди користуються практично необмеженим попитом і мають високу ціну на світовому ринку.

Дерева черешні на сильнорослих насіннєвих підщепах, як правило, дуже високі – до 15 м з діаметром крони 6–8 м. Гілки товсті, різноманітного забарвлення з сірим відтінком. Крона, залежно від сорту, має різну форму і загущеність. Листки овальні з пильчастою зазубреністю країв.

Бруньки у черешні двох типів – вегетативні і генеративні. Квітки двостатеві з білими пелюстками, зібрані в суцвіття. Плоди – кістянки масою до 18 г, різноманітної форми і забарвлення (від світло-жовтого до чорного). М’якоть може бути ніжною соковитою, або щільною хрящуватою. За консистенцією м’якоті плодів сорти черешні поділяють на 2 типи: гіні (з ніжною м’якоттю) та бігаро (зі щільною м’якоттю). Плоди у першої групи молотранспортабельні, у другої групи – придатні для тривалого зберігання (до 2 місяців в умовах холодильника) та перевезення на довгі відстані, мають високі технологічні характеристики.

За розміром та масою плоду сорти поділяють на дрібноплідні (до 4 г), середньоплідні (4–7 г), крупноплідні (7–10 г) і дуже крупноплідні (більше 10 г)

Дерева черешні вступають у плодоношення на 3–5 рік залежно від сорту і підщепи. Диференціація плодових бруньок розпочинається в липні. Цвітіння у черешні настає дещо раніше ніж у вишні: в кінці квітня – на початку травня і триває, залежно від сорту та погодних умов, 7–15 днів. Достигання плодів різних сортів розпочинається з третьої декади травня і триває до першої половини липня. Урожайність може досягати 18–20 т/га.

Плоди черешні не лише смачні, але й корисні. В них міститься 14–26% сухих розчинних речовин, 8–18% цукрів, 0,3–1,1% кислот, 0,2–0,3% пектинових речовин, 0,03–0,21% дубильних речовин, вітаміни: С (1,5–13,5 мг на 100 г сирої маси), В2 (4,5), Е (2,7). У складі цукрів переважають глюкоза і фруктоза, серед кислот – яблучна, лимонна, янтарна, із зольних елементів – калій і кальцій. Свіжі плоди цілющі для дітей і дорослих із захворюваннями серця, а також шлунково-кишкового тракту. Таким хворим бажано використовувати черешневий сезон для лікування. Незабарвлені (жовті) плоди черешні рекомендується вживати людям, схильним до алергії.

Крім споживання у свіжому вигляді, плоди черешні широко використовуються для переробки. З них виходять високоякісні компоти, варення, цукати.

Слива