Слива

слива

Слива (Prunus L.) поширена в культурі дуже давно. Ще в VІ ст. до н. е., згідно з Плінієм, вона була завезена до Італії з Близького Сходу із старовинного міста Дамаск. У Європі вона має двохтисячорічну історію. Тепер сливу вирощують понад 60 країн світу. Більша половина світового виробництва сливи припадає на Європу. Найбільше їх збирають у Румунії. Потужними виробниками також вважаються Сполучені Штати Америки та Китай, за ними – Франція та Угорщина. До України завезена з Угорщини, але суттєве поновлення сортів відбулося протягом минулого сторіччя. За даними перепису 1998 р., в колективних садах України за кількістю дерев слива лідирує. Нараховувалося понад 31 млн. її дерев, або 37,4% загальної кількості всіх кісточкових культур. За загальною часткою у виробництві промислової валової продукції слива також посідає перше місце (58,4%), значно обігнавши вишню (27,4%) та інші кісточкові. Пояснюється це високою врожайністю породи завдяки її екологічній пристосованості до умов поліської і лісостепової зон України.

Загалом же за останнє десятиріччя спостерігається певна тенденція до скорочення площ під сливою. Це пов’язано з тим, що слива в Україні – культура переважно присадибна.

За строками дозрівання найбільшого поширення набули пізні сорти. Селекційні станції, науково-дослідні інститути регулярно створюють перспективні сорти сливи різних строків достигання плодів.

Абрикос