Малина

Малина

Широке поширення малини (Rubus idaeus L.) пояснюється низкою цінних особливостей: легкістю розмноження, швидким вступом у пору товарного щорічного плодоношення, високою врожайністю. У зв’язку з пізнім цвітінням квітки малини не пошкоджуються весняними заморозками.

Ягоди надзвичайно високо ціняться за їх смакові та лікувально-дієтичні властивості. Залежно від сорту і умов вирощування вони містять (%): цукрів – 7–12, серед яких переважають легко засвоювані фруктоза і глюкоза, білку – 0,5–0,8, пектину – 0,6–0,9, органічних кислот – 0,7–3,3. Цінними складовими ягід малини є катехіни (до 80 мг), антоціани (до 250 мг), вітамін С (до 70 мг на 100 г сирої маси), а також вітаміни Р, В1, В9, В2, Е, РР1, К і неорганічні елементи – калій, магній, йод. Лікувальні властивості мають також коріння, стебла, суцвіття і листки, завдяки чому вони успішно використовуються в медицині.

Особливу зацікавленість у садівників викликають нові ремонтантні сорти малини, які здатні формувати на пагонах у рік їх росту генеративні бруньки і до настання морозів давати врожай цінних високоякісних ягід. Технологія вирощування цих сортів з метою отримання лише осіннього врожаю значно скорочує кількість агрозаходів з догляду, зокрема нормування пагонів, обприскування проти хвороб і шкідників, встановлення шпалер та підв’язування рослин до них.

Осіннє чи ранньовесняне видалення надземної частини кущів, яка є місцем зимівлі шкідників і хвороб, а також асинхронність фаз розвитку малини і шкідників та хвороб дають можливість виключити обприскування їх пестицидами і отримувати екологічно чисту продукцію високих товарних якостей. Недостиглі генеративні органи (бутони, квіти, зав’язь) можна збирати для сушіння та використовувати як добавку до лікарського збору.

Малина використовується людиною, ймовірно, більше 2,5 тис. років.

Малина – одна з провідних ягідних культур. Її вирощують більш ніж у 30 країнах світу. Відомо понад 600 сортів цієї культури, але у виробництві з них широко використовується тільки близько 30. Нині основними виробниками ягід малини є країни Європи та Північної Америки. У цих країнах накопичено значний досвід з вирощування малини як високорентабельної культури зі швидким поверненням інвестицій.

Незважаючи на надзвичайну цінність і великі потенційні можливості культури, виробництво малини у світі відносно невелике, проте щорічно зростає. У 2009 році, за даними ФАО, виробництво ягід малини у світі сягнуло 484 тис. т, з яких 80% (386 тис. т) припадає на країни Європи. Наша держава серед країн континенту посідає четверте, а в світі – п’яте місце за валовим виробництвом ягід малини (у 2009 р. – 28 тис. т): після Росії (120), Сербії (87), Польщі (82 тис. т) та США (60 тис. т). В Україні, за даними Держкомстату, станом на 2009 рік площі насадження малини складали 5,2 тис. га, з них 5,0 – у плодоносному віці, середня урожайність – 4,8 т/га. Вона є однією з основних ягідних культур у нашій країні, займаючи 25% у структурі їх площ. За даними О.М. Шестопаля, протягом останніх десятиріч в ягідництві країни намітилася тенденція до розширення площ під малиною у приватному секторі.

У всіх регіонах промислового виробництва малини скорочують площі екстенсивних плантацій і створюють нові насадження, на яких культуру вирощують за інтенсивними технологіями. Проте основним фактором, що обумовлює збільшення врожайності малини є виведення нових сортів – найбільш ефективний засіб підвищення продуктивності культури.

Британські вчені у середині минулого століття вивчали вплив факторів навколишнього середовища на органогенез бруньок малини. Встановлено, що диференціація генеративних бруньок та розвиток пагона у малини сильно залежить від тривалості світлового дня і температури повітря. Через це Williams поділив усі сорти малини на дві великі групи: звичайні, які вимагають короткого дня та пониженої температури для ініціації утворення квіток (плодоносять лише на дворічних стеблах) та ремонтантні, які нейтральні до тривалості світлового дня і температури повітря (плодоносять на однорічних пагонах).

Штамбові малини – це окрема категорія рослин, пагони яких потовщені, жорсткі, міцні та пружні, а сам кущ – компактний та малогабаритний. У 70-х роках минулого століття в Канаді, Англії та Росії знайдено форми з пагонами підвищеної міцності, типу штамбових карликів. Міжвузля пагонів значно вкорочені. Проте штамбові форми малини слабко зимостійкі, недостатньо врожайні та не крупноплідні, дають мало кореневих паростків, що ускладнює швидке їх розмноження. Для районів укривної культури штамбова малина теж малопридатна через те, що жорсткі пагони погано пригинати на зиму.